Особисте)

Я - птах з поламаними крилами.
Тягнусь до хмар,
Виходить тільки вниз.
Можливо я стаю лінива.
Очей не підіймаю ввись.
Жаліюсь на життя,
тихенько плачу,
скавчу тихенько.
Мрію про удачу.
Апатія...
Читаю "Intermezzo".
Втомилась...
Втомилася лінитись.
Беру нотатник.
Ручку пхаю в зуби.
І я письменник!
Стаю по-троху мудра.
Морщу лоба,
носа потираю.
І думаю,
і уявляю...
Я - птах, лечу на дах будинка!!!

Роки бредуть верблюжим караваном
Тупцюють в спогадах пісках
Не обертаючись назад
В думках минулим багатіють
І важко дихати уже
Уже б і можна відпочити
І пити хочеться, страшне!
Нема де голови схилити
А всюди тільки міражі
Вином і хлібом ніби манять
Та крок ступи, і враз розтануть
У позолоченій імлі.
Як розрізняти фальш і правду?
Життя, чомусь, навчить не всіх.
До цього мусиш сам дійти.
Інакше жити неможливо...................

Думки втомленої

І я живу. Чому б не жити? Хоч інколи нудна ця справа. І що робити коли немає цілі, прагнень. Коли живу, їм, сплю, а душа, на жаль голодна. І що робити, коли ліньки щось міняти, коли живеш лише сьогодні, може завтра, коли живеш ти ради когось, а заради себе?????? Мої пісні, на жаль ніхто не чує, бо в думках співаю. Картини я малюю лиш в уяві, бо рука хитка. мрію, думаю, а треба? КОХАЮ - небо....................................................